Критерії діагностики інфаркту міокарда Шпаргалка з кардіології: Діагностичні критерії ІМ Клінічні критерії діагностики інфаркту міокарда: сформульовані експертами ВООЗ: Наявність клінічних…

Критерії діагностики інфаркту міокарда >Клінічні критерії діагностики інфаркту міокарда:

• сформульовані експертами ВООЗ:
  • Наявність клінічних симптомів (біль, дискомфорт у грудях);
  • Підвищення вмісту в крові ферментів;
  • Поява на ЕКГ патологічного зубця Q
• сформульовані об’єднаним комітетом Європейського та Американського кардіологічних товариств:
  • Наявність клінічних симптомів (біль, дискомфорт у грудях); Поява на ЕКГ патологічного зубця Q; Наявність маркера некрозу міокарда — підвищення і потім зниження кардіоспецифічного ферменту в крові (тропоніну або МВ-КФК) у характерні терміни;
  • Підйом або депресія сегмента ST.

Критерії діагностики гострого інфаркту міокарда:

• з зубцем Q у передньо-перегородковій ділянці лівого шлуночка:
  • Наявність гострих клінічних симптомів (біль) у грудях, задуху або інші відчуття);
  • Поява на ЕКГ зубця Q в V1 — V3 у поєднанні з монофазною кривою;
  • Підвищення, а потім зниження в характерні терміни кардіоспецифічного ферменту (МВ) — КФК або тропоніну).
• без зубця Q у передній стінці лівого шлуночка:
  • Наявність гострих клінічних симптомів (біль у грудях, ядуха або інші відчуття) );
  • Поява на ЕКГ депресії сегмента ST на 3 мм у V3 — V4 і негативного Т;
  • Підвищення, а потім зниження в характерні терміни кардіоспецифічного ферменту (МВ — КФК або тропоніну) .
• правого шлуночка:
  • Наявність гострих клінічних симптомів (біль у грудях, ядуха або інші відчуття);
  • Появи на ЕКГ депресії сегмента ST на 3 мм V3 — V4 праворуч від грудини;
  • Підвищення, а потім зниження в характерні терміни кардіоспецифічного ферменту (МВ — КФК або тропоніну).
• неясної локалізації по ЕКГ даних:
  • Наявність гострих клінічних симптомів (біль у грудях, ядуха або інші відчуття);
  • Нормальна або ЕКГ без динамічних змін;
  • Підвищення, а потім зниження в характерні терміни кардіоспецифічного ферменту (МВ — КФК або тропоніну). Мінімальні обсяги ураження міокарда, які можуть бути визначені:
    
    • за допомогою радіонуклідної сцинтиграфії та дефекту перфузії: Об’єм ураження міокарда більше 10 г;
    • за допомогою ехокардіографії: Локальне ураження, що становить понад 20% товщини стінки шлуночка;
    • за допомогою вмісту тропоніну I, Т крові: Об’єм ураження міокарда більше 1 р. алічії ішемії міокарда:
      
      • Акінезія в деяких сегментах лівого шлуночка;
      • Наявність парадоксальної пульсації в деяких сегментах лівого шлуночка. дані, що дозволяють проводити диференціальну діагностику болю в грудях і що передбачають неішемічний характер больового синдрому:
        
        • Посилення скоротливості міокарда лівого шлуночка;
        • Відсутність порушень локальної скоротливості міокарда;

        Нормальна скоротливість міокарда та наявність рідини в перикарді;

      • Нормальна скоротливість лівого шлуночка, високий тиск у легеневій артерії та дилятація правого шлуночка.

      УВАГА! Можлива неточна або неправильна відповідь. Прохання перевіряти інформацію за іншими джерелами, наприклад, за конспектами лекцій.

      Діагностика гострого інфаркту міокарда

      Інфаркт міокарда (ІМ) — одна з основних причин смертності працездатного населення у всьому світі. Головна передумова смерті при ІМ пов’язана з пізньою діагностикою та відсутністю профілактичних заходів у пацієнтів з групи ризику. Своєчасне встановлення діагнозу передбачає комплексну оцінку загального стану хворого, результати лабораторних та інструментальних методів дослідження. Особливості параклінічної діагностики ІМ представлені у статті.

      Опитування хворого

      Звернення пацієнта кардіологічного профілю до лікаря зі скаргами на біль загрудини завжди повинні насторожувати спеціаліста. Детальний розпитування з деталізацією скарг та перебігу патології допомагає встановити напрямок діагностичного пошуку.

      Основні моменти, які вказують на можливість інфаркту у пацієнта:

      • в анамнезі – ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія, дифузний кардіосклероз, перенесений ІМ);
      • фактори ризику : куріння, ожиріння, гіпертонічна хвороба, атеросклероз, цукровий діабет;
      • провокуючі фактори: надмірне фізичне навантаження, інфекційне захворювання, психоемоційна напруга;
      • скарги: загрудинний біль здавлюючого або пекучого характеру, який триває понад 30 хвилин і не купується «Нітрогліцерином».

      Крім того, низка пацієнтів відзначають «ауру» для ІМ, яка починається за 2—3 дні до «катастрофи»:
      

      • загальна слабкість, невмотивована втома, непритомність, запаморочення (цереброваскулярний варіант патології);
      • посилене потовиділення;
      • приступи серцебиття.

      Фізикальне (загальне) дослідження пацієнта проводиться в кабінеті лікаря з використанням методів перкусії (побиття), п альпації та аускультації («вислуховування» серцевих тонів за допомогою стетофонендоскопу).

      ІМ — патологія, яка не відрізняється специфічними клінічними ознаками, що дозволяють поставити діагноз без використання додаткових методів. Фізичне дослідження застосовується для оцінки стану серцево-судинної системи та визначення ступеня порушення гемодинаміки (кровообігу) на догоспітальному етапі.

      Вірогідні клінічні ознаки при ІМ:

      • блідість і висока вологість шкірних покривів;
      • ціаноз (синюшність) шкіри та слизових оболонок, холодні пальці рук та ніг — свідчать про розвитку гострої серцевої недостатності (ОСН);
      • розширення меж серця (перкуторне явище) — говорить про аневризм (стоншення та випинання стінки міокарда);
      • прекардіальна пульсація — пальпаторне явище (рідше визначається при огляді), яке характеризується видимим биттям серця на передній грудній стінці, розвивається при гострій аневризмі; при розширенні порожнини ураженого шлуночка); ення — брадикардія та гіпотензія — характерні для інфаркту задньої стінки.

        Зміни в інших органах реєструються нечасто та пов’язані переважно з розвитком гострої недостатності кровообігу. Наприклад, набряк легенів, який аускультативно характеризується вологими хрипами в нижніх сегментах. гострих запальних процесів.

        У разі інфаркту міокарда можливе підвищення температури до 38,0 °С на 1-2 дні, стан зберігається протягом 4-5 діб. Однак гіпертермія зустрічається при великовогнищевому некрозі м’яза з виділенням медіаторів запалення. Для дрібновогнищевих інфарктів підвищена температура нехарактерна.

        Найбільш характерні зміни у розгорнутому аналізі крові при ІМ:

        • лейкоцитоз — підвищення рівня білих клітин крові до 12-15 * 109/л (норма — 4-9 * 109/л );
        • палочкоядерний зрушення вліво: збільшення кількості паличок (у нормі — до 6 %), юних форм та нейтрофілів;
        • анеозинофілія — відсутність еозинофілів (норма — 0—5 %);
        • швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) зростає до 20—25 мм/год до кінця першого тижня (норма — 6—12 мм/год).

        Поєднання перерахованих ознак з високим лейкоцитозом (до 20 * 10 9 /л і більше) свідчать про несприятливий прогноз для пацієнта. інфаркту міокарда Реєстрація електричних імпульсів, активність різних ділянок серцевого м’яза характеризують функціональний стан органу.

        Метод ЕКГ дозволяє не тільки поставити діагноз ІМ, але й встановити стадію процесу (гостра, підгостра або рубець) та локалізацію пошкоджень.

        Актуальні міжнародні рекомендації Європейського товариства кардіологів виділяють наступні критерії діагнозу ІМ при кардіографії.

        1. Гострий інфаркт міокарда (за відсутності гіпертрофії лівого шлуночка та блокади лівої ніжки пучка Гісса):
           • Підвищення (підйом) сегмента ST вище ізолінії: 1 мм (0,1 мВ) у двох та більше відведеннях. Для V₂-V₃ критерії 2 мм (0,2 мВ) у чоловіків та 1,5 мм (0,15 мВ) у жінок.

           Депресія сегмента ST 0,05 мВ у двох і більше відведеннях.

        2. Інверсія («переворот» щодо ізолінії) зубця Т більше 0,1 мВ у двох послідовних відведеннях.
        3. Випуклий R і співвідношення R:S 1.
    1. Перенесений ІМ:
       • Зубець Q тривалістю більше 0,02 с у відведеннях V ₂-V₃; більше 0,03 с і 0,1мВ в I, II, aVL, aVF, V₄-V₆.
       • Комплекс QS в V2-V
       • R 0,04 c у V₁-V₂, співвідношення R:S 1 і позитивний зубець Т у цих відведеннях без ознак порушення ритму.

    Визначення локалізації порушень за ЕКГ представлено в таблиці. /h2>
    Діагностика інфаркту міокарда базується
    • на класичному ішемічному больовому синдромі (або дискомфорті у грудях),
    • типових змін ЕКГ при її динамічному реєструванні (у половини) хворих, доставлених до лікарні з болями в серці та підозрою на інфаркті міокарда, виявляється малодіагностична ЕКГ), достовірних змінах (підвищенні, а потім нормалізації) рівнів кардіоспецифічних ферментів у сироватці крові, неспецифічних показниках та запалення (резорбційному синдромі),
    • даних ЕхоКГ та сцинтиграфії серця

    У більшості випадків інфаркту міокарда ставиться вже на підставі клінічної картини, ще до зняття ЕКГ ЕКГ дозволяє ставити діагноз інфаркту міокарда в 80% випадків, але все ж таки вона більш придатна для уточнення локалізації та давності ІМ, чим для визначення розмірів вогнища некрозу (багато залежить від того, коли ЕКГ знімають) Нерідко відзначається відстрочена поява змін на ЕКГ Так, у ранній період інфаркту міокарда (перший годинник) параметри ЕКГ можуть бути нормальними або їх важко інтерпретувати.

    Навіть при явному інфаркті міокарда може не бути підвищення інтервалу ST та формування патологічного зубця Q. Тому необхідний аналіз ЕКГ у динаміці. Зняття ЕКГ в динаміці в період ішемічного болю допоможе оцінити еволюцію змін у більшості хворих. Отже, кожному хворому з болями в грудній клітці, які потенційно можуть бути серцевими, треба протягом 5 хв записувати ЕКГ та негайно її оцінювати з метою встановлення показань для проведення реперфузійного лікування. Якщо на ЕКГ є «свіже» підвищення сегмента ST або «нова» блокада ЛНПГ, то це показання для проведення адекватної реперфузії за допомогою системного тромболізису або ПЧКА. /p>

    Критерії «свіжого» інфаркту міокарда — типове підвищення та поступове зниження біохімічних маркерів некрозу міокарда (тропонінового тесту) або швидше підвищення та зниження МВ-КФК у поєднанні як мінімум з однією з наступних ознак ішемічні симптоми , поява патологічного зубця Q на ЕКГ, зміни на ЕКГ, що вказують на іншу мію (характерне підвищення або зниження інтервалу ST), проведення коронарної інтервенції (ангіопластики), анатомо-патологічні ознаки «свіжого» інфаркту міокарда.

    Як показує практика, майже у половини хворих на інфаркт міокарда спостерігається безболісний початок хвороби (або нетиповий прояв больового синдрому) і відсутні чіткі (однозначно трактовані) характерні зміни ЕКГ

    Провідні ЕКГ -критерії інфаркту міокарда

    1) інверсія зубця Т, що вказує на ішемію міокарда Часто ці найгостріші зміни лікар пропускає,
    2) у найгостріший період формується високий гострий зубець Т (ішемія) та підвищення сегмента ST (ушкодження), яке має опуклу (або косовисхідну) форму, може зливатися з зубцем Т, утворюючи монофазну криву (свідчаючи про пошкодження міокарда). міокарда (інфаркт міокард без Q).

    Для затвердження діагнозу інфаркту міокарда без Q потрібне підвищення ферментів (бажано кардіоспецифічних) не менш ніж у 1,5—2 рази. Без цього діагноз ІМ залишається можливим,

    3) підйом інтервалу ST на 2 мм і більше як мінімум у двох сусідніх відведеннях (часто поєднується із «дзеркальним» зниженням інтервалу ST у відведеннях від протилежної стінки серця),

    4) еволюція патологічного зубця Q (більше 1/4 від амплітуди R у відведеннях V1-6 та avL, більше 1/2 від амплітуди R у II, III відведеннях та avF, інтервалу QS у V2-3 на тлі негативного Т , Q більше 4 мм V4-5). вказує на загибель клітин міокарда Поява патологічного зубця Q (виникає через 8-12 год після появи симптоматики, але може бути і пізніше) типово для великовогнищевого ІМ (з зубцями Q і R) і трансмурального (QS) Нерідко у хворих з Q та підйомом інтервалу ST в одній зоні визначається зниження інтервалу ST в інших (неінфарктних) зонах (ішемія на відстані або реципропний електричний феномен).

    ЕКГ-критерії діагностики інфаркту міокарда з підвищенням інтервалу ST — наявність на фоні болю в грудній клітці та будь-якої з наведених нижче ознак:
    • новий або ймовірно новий патологічний зубець Q принаймні у 2 відведеннях з наступних: II, III, V1-V6 або I та avL;
    • нова або нова елевація або депресії інтервалу ST-T;
    • нова повна блокада лівої ніжки пучка Гіса.

    Інфаркт міокарда (нерідко виникає на тлі нижнього інфаркту міокарда) погано діагностується на звичайній ЕКГ, тому потрібне ЕКГ-картування або зняття ЕКГ у правих грудних відведеннях (V3r-V4r), додатково враховується підвищення сегменту ST більше 1 мм V1 (іноді V2-3). У перші дні ІМ необхідно проводити ХМ ЕКГ. У наступні дні гострого періоду ЕКГ записується щодня.

    При дрібновогнищевому інфаркті міокарда його періоди по ЕКГ важко визначити практично.

    Джерела:

    http://diabet-gipertonia.ru/studentam/kardiologiya_31_diagnosticheskie_kriterii_im.html

    http://cardiograf.com/diagnostika/shemy/diagnostika-infarkta-miokarda.html

    http://meduniver.com/Medical/cardiologia/282.html