Засоби, що застосовуються при інфаркті міокарда Препарати при та після інфаркту міокарда Інфаркт міокарда – ураження серцевого м’яза внаслідок тромбозу коронарного…

Засоби, що застосовуються при інфаркті міокарда

Інфаркт міокарда – уражений серцевого м’яза внаслідок тромбозу коронарної артерії з розвитком некрозу Виникає на тлі ІХС, найчастіше зустрічається у чоловіків. Захворювання потребує негайного лікування в стаціонарних умовах (медикаментозного та/або хірургічного). Потім тривалого відновлювального періоду в санаторно-курортних установах і вдома, постійного прийому ліків, зміни способу життя. на догоспітальному періоді

До приїзду до лікарні не завжди можна визначити, чи точно у пацієнта інфаркт, тому часто ставлять «робочий діагноз»: гострий коронарний синдром із елевацією сегмента ST або без. Хворому необхідно надати положення лежачи із трохи піднятою головою, забезпечити доступ свіжого повітря та заспокоювати пацієнта.

Перелік засобів, які застосовуються для усунення гострого стану при інфаркті міокарда:

1. «Нітрогліцерин» (антиангінальний, судинорозширювальний ефект) під мову у таблетках по 0,5-1,0 мг або 1-2 дози в аерозолі. При необхідності повторювати (якщо тиск (АТ) не дуже низький) після закінчення часу дії попередньої таблетки (кожні 5-10 хвилин). При сильному больовому синдромі 2,0 мл 1% розчину «Нітрогліцерину» розводять у 500 мл 0,9% NaCl або 5% глюкози. Комбінацію вводять внутрішньовенно крапельно під контролем АТ і пульсу. Інфузію зупиняють при систолічному тиску 90 кг. Пацієнту, якому призначено тромболізис, потрібні антиагреганти: ацетилсаліцилова кислота, «Брилінта» або «Клопідогрель», а також антикоагулянти: «Еноксапарин», .

   У перші 12 години після виникнення симптомів інфаркту хворому можна провести черезшкірне коронарне втручання (стентування). У такому разі встановлення стенту буде безкоштовним.

   При необхідності продовжують застосовувати ліки, що використовуються при інфаркті міокарда на догоспітальному етапі: нітрати, протиаритмічні засоби, бета-адреноблокатори. Важливо пам’ятати, що останні здатні зменшувати артеріальний тиск і пульс, що не завжди доцільно для пацієнта. При тривалому прийомі даних таблеток знижується потенція у чоловіків.

   Що пити після інфаркту?

   Чому важливо приймати таблетки під час відновлення? під час реабілітації після нього. Це не дає прогресувати ішемії, тим самим збільшуючи виживання та зменшуючи смертність. Прийом ліків профілактує ускладнення та повторне виникнення нападів, а такі препарати, як бета-блокатори та інгібітори АПФ, навіть беруть участь у ремоделюванні лівого шлуночка.

   Існують державні програми із забезпечення пацієнтів, які перенесли інфаркт, безкоштовними ліками (статини, антигіпертензивні пігулки). Щоб дізнатися, які медикаменти підлягають компенсації, зверніться до свого дільничного або сімейного лікаря.

   Фармакологія постійно рухається вперед. Методики терапії та препарати при інфаркті удосконалюються, а виживання пацієнтів збільшується. Уряд регулярно запроваджує законопроекти, які забезпечують пільги на лікування гострої ішемії, оскільки від факту постійного вживання таблеток залежить ризик повторного епізоду. Але слід пам’ятати, що найкращий спосіб боротьби з патологією – її профілактика, яка включає відмову від шкідливих звичок, правильне харчування, спорт, повноцінний сон і відпочинок, регулярні медичні обстеження.

   Для підготовки матеріалу використовувалися такі джерела інформації.

   Засоби, що застосовуються при інфаркті міокарда

   Призначається комплекс лікарських засобів, що мають симптоматичну та патогенетичну дії.

   Для усунення вираженого больового синдрому призначаються наркотичні аналгетики (морфіну гідрохлорид, промедол, омнопон, фентаніл, трамадол) спільно з атропіну сульфатом (для усунення впливу блукаючого нерва) та димедролом (Н₁-гістаміноблокатор, посилює ефект наркотичних аналгетиків). Можна зробити нейролептанальгезію (таламонал = фентаніл + дроперидол) або інгаляційно дати закис азоту з киснем і ввести нейролептики (аміназин, дроперидол). При залишковому або несильному больовому синдромі вводиться ненаркотичний анальгетик анальгін разом із нейролептиками або протигістамінними засобами.

   Для зняття тяжкого больового нападу стенокардії та профілактики розвитку інфаркту міокарда внутрішньовенно краплинно вводяться нітрати (нітрогліцерин) або приймають по 1 таблетці під язик кожні 7-10 хвилин.

   Для профілактики порушень ритму серця вводять аміодарон, бета-адреноблокатори. При шлуночкових аритміях з метою профілактики фібриляції шлуночків серця хворому вводять внутрішньовенно повільно 0,2% розчин лідокаїну, можна вводити новокаїнамід внутрішньом’язово. При брадикардії показані ізадрин, атропіну сульфат, алупент (вводяться внутрішньовенно).

   Читати також: Гепарин при інфаркті міокарда

   З метою зниження ризику раптової смерті при інфаркті міокарда вводяться бета-адреноблокатори (метопролол, атенолол), інгібітори АПФ (каптоприл).

   Для стабілізації гемодинаміки (підтримання АТ та роботи серця) вводяться адреноміметики (норадреналін, мезатон, дофамін, добутамін) та серцеві глікозиди (строфантин, корглікон, дигоксин). Як притивошоковий засіб іноді вводять глюкокортикоїди.

   Для профілактики тромбоутворення вводяться антикоагулянти прямої дії (гепарин, фраксипарин), а при виникненні тромбу – фібринолітичні засоби (стрептокіназа, стрептодеказу, актилізі). Фібринолітичні засоби ефективні на ранніх стадіях тромбоутворення (не пізніше 6 годин).

   З метою обмеження зони інфаркту міокарда вводяться препарати, що зменшують потребу міокарда в кисні (нітрогліцерин внутрішньовенно, бета-адреноблокатори). Вони зменшують постнавантаження міокарда та пригнічують ліполіз.

   Призначається гіпербарична оксигенація. Проводиться корекція кислотно-лужної рівноваги. Тромболітична терапія комбінується із засобами, які підвищують анаеробний обмін (поляризуюча суміш). Для збільшення проникності стінок судин у зоні ішемії вводять препарати гіалуронадази, а для впливу на реактивний запальний процес – антиоксиданти (альфа-токочферол, дибунол, глюкокортикоїди).

   В останні роки при інфаркті міокарда широко застосовують ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) – блокатор циклооксигеназ, що зрушує рівновелику систему простациклін-тромбоксан на користь простацикліну. Аспірин у малих дозах (від 80 до 325 мг на добу) дає найбільш позитивний ефект, знижує смертність у хворих на ІХС, частоту повторного інфаркту міокарда та інсультів. У багатьох країнах світу його використовують для базисного лікування ІХС, яке може застосовуватися роками. h3>

   Які ліки показані після інфаркту

   Таблетки після інфаркту

   Народні засоби від інфаркту міокарда

   Приступ ішемії міокарда щорічно стає причиною кількох мільйонів летальних наслідків . Це захворювання є одним із варіантів перебігу або результату ішемічної хвороби серця. Під час загострення відбувається пошкодження та руйнування волокон серцевого м’яза через позбавлення цієї ділянки кровопостачання та, відповідно, кисню.

   Допомога людині необхідно починати надавати після виявлення найменших ознак порушення роботи серця. Лікарські маніпуляції включають медикаментозну дію, реанімаційні заходи (штучний масаж серця, застосування подушки з киснем).

   Кожен етап розвитку ішемічного ураження кардіального м’яза передбачає свій набір ліків. Комплексне медикаментозне лікування ставить перед собою такі завдання:

   • усунення симптомів, що включає усунення больового синдрому, задишки, страху;
   • нормалізація згортання крові; /li>
   • резорбція вже наявного тромбу;
   • нормалізація кровопостачання кардіального м’яза;
   • терапія основного захворювання, на тлі якого розвинулася ішемія серця.

   < br />Важливо! Вчасно розпочата медикаментозна терапія ішемічного ураження здатна значно знизити ризик летального результату та серйозних ускладнень. Біль при інфаркті пов’язаний зі спазмом коронарних судин, кровообіг у яких може бути перекритий тромбами, що викликають кисневе голодування тканин. Коронарні судини — це артерії, які безпосередньо живлять тканини серця. Тому на етапі розвитку захворювання необхідно зняти спазм із коронарних судин.

   Лікування починають із першої допомоги, яку може надати будь-яка людина, а не лише медик. «Нітрогліцерин» розслаблює міоцити кровоносних судин, внаслідок чого збільшується їх просвіт. У серцевому м’язі покращується метаболізм, знижується потреба у кисні. Список лікарських форм «Нітрогліцерину»:

   1. Таблетки по 0,5 мг.
   2. 1% спиртовий розчин.
   3. 1% масляний розчин у капсулах по 0,5 мг. Кожна форма медикаменту має свої особливості застосування. Якщо нітрогліцерин у таблетованій формі, необхідно одну таблетку або її половинку помістити під язик і тримати її там до повного розсмоктування. Спиртовий розчин у кількості 2-3 крапель наносять на шматок цукру або сублінгвально у кількості 1-2 крапель. Капсулу також тримають під язиком до розсмоктування оболонки.

      Читати також: Класифікація інфаркту міокарда за візою

      Важливо! Своєчасне вживання «Нітрогліцерину» за перших ознак стенокардії може запобігти розвитку ішемічного пошкодження або значно зменшити обсяг пошкоджених тканин.

      За відсутності результатів застосування «Нітрогліцерину» та подальшого розвитку симптомів ураження серцевих тканин, має надаватися спеціалізована лікарська допомога та серцево-легенева реанімація. При великому інфаркті больовий синдром і тривожність знімаються такими ліками:

      • «Морфін»;
      • «Фентаніл»;
      • «Дроперидол»;
      • транквілізатори, наприклад, «Діазепам».

      Морфін є потужним знеболюючим із групи наркотичних анальгетиків. Першу дозу вводять у кількості від 2 до 5 мл внутрішньовенно струминно. Потім дозу вводять кожні 15 хвилин до усунення болю.

      «Фентаніл» у поєднанні з «Дроперидолом» застосовують для здійснення нейролептоаналгезії. «Фентаніл» також відносять групі наркотичних анальгетиків, але менш потужним, ніж «Морфін». «Дроперидол» — це нейролептик, дія якого полягає в усуненні тривоги та всіх небажаних психотичних реакцій. Нейролептоанальгезія може застосовуватися неодноразово, але при повторних ін’єкціях мають місце нижчі дози.

      «Діазепам» та інші види транквілізаторів застосовуються лікарями з метою усунення тривоги та страху, які не зникають після введення наркотичних аналгетиків. Седативні препарати призначають після усунення болю.

      Важливо! «Морфін» можна вводити тільки після зняття ЕКГ. Якщо на ЕКГ відсутнє підняття сегмента ST, ймовірність смерті підвищується.

      Наступні медикаментозні дії повинні бути спрямовані на тромби, що спричиняють інфаркт. Такий ефект можна отримати при застосуванні антиагрегантів, які однаково можуть захистити від інсульту та інфаркту мозку та серця. Ліки, що застосовуються для усунення тромбоутворення:

      • ацетилсаліцилова кислота («Аспірин»);
      • «Клопідогрел»;
      • комбінація «Клопідогрелу» з «Аспірином».

      При ознаках гострого серцевого нападу обов’язкове призначення ацетилсаліцилової кислоти в кількості від 150 до 300 мг. Надалі застосування «Аспірину» має бути довічним від 75 до 160 мг. Як і всі відносно безкоштовні препарати, Аспірин має більше побічних ефектів.

      «Клопідогрел» призначають при виявленні протипоказань для вживання ацетилсаліцилової кислоти. Перша доза навантаження становить 300 мг, надалі після інфаркту міокарда — 75 мг на добу.

      Кілька досліджень кардіологів довели, що ефективність комбінації «Клопідогрелу» з «Аспірином» вища, ніж при застосуванні одного тільки «Аспірину». Приймає рішення про монотерапію або комбінацію ліків лікар з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта . Надалі всі ці ліки, які також застосовуються для профілактики тромбоутворення, лікар призначає в необхідному дозуванні.

      Важливо! «Аспірин» протипоказаний при алергії та деяких захворюваннях органів шлунково-кишкового тракту. Лікар зобов’язаний уточнити наявність алергії або захворювань шлунково-кишкового тракту у хворого. У разі проблем із ШКТ ацетилсаліцилова кислота може бути введена ін’єкційно або замінена на «Клопідогрел».

      Для відновлення кровотоку у уражених судинах серця необхідно проведення тромболітичної терапії. Ліки, що застосовуються для лізису тромбу:

      «Альтеплаза» та «Стрептокіназа» активують тканинні фактори лізису тромбу. «Фібринолізин» — це засіб, який безпосередньо викликає розчинення тромбу. Тромболізис повинен бути розпочати якомога раніше в межах 12 годин після початку розвитку некрозу серцевого м’яза.

      Які приймати медикаменти, що запобігають утворенню нового тромбу в серцевому м’язі, та тромболітики, вирішує кардіолог, враховуючи необхідність стентування та стан хворого.

      Які ліки показані після інфаркту

      Зазвичай у реанімаційне відділення або стаціонар пацієнт потрапляє у той момент, коли найгостріша фаза вже минула. Найгостріша стадія триває до 2 годин. Завдання всіх наступних антибіотиків після інфаркту — усунення ішемії, відновлення функції серця, профілактика повторних серцевих нападів.

      Необхідно стежити за згортанням крові, тиском та станом стінок судин серця. Всі ці ефекти забезпечують антикоагулянти, бета-адреноблокатори та антиагреганти. У будь-якому реанімаційному відділенні мають бути безкоштовні ліки, що належать до перелічених вище груп.

      Перелік застосовуваних антикоагулянтів:

      • Нефракціонований гепарин. Його вводять у перші 48 годин, доповнюючи першу допомогу при інфаркті міокарда. Він перешкоджає згортанню крові шляхом активування її протизгортальної системи. Медикамент вводиться внутрішньовенно струминно. Необхідний контроль згортання може зменшувати кількість тромбоцитів у крові.
      • «Еноксапарин». Є низькомолекулярним гепарином. Його вводять підшкірно. На відміну від гепарину, не вимагає постійного контролю густоти крові. «Фондапаринукс». Найзручніший у використанні антикоагулянт, який не викликає тромбоцитопенії.

      Читати також: Пульс при інфаркті міокарда який

      Бета-адреноблокатори зменшують силу та частоту серцевих скорочень, зменшуючи потребу серцевих міоцитів у кисні, покращують прогноз. Якщо відновлюють функцію кардіоміоцитів ліки після інсульту та інфаркту, використовують наступні ліки:

      Механізм дії бета-адреноблокаторів полягає в тому, що вони пов’язують адренорецептори в серцевому м’язі, не викликаючи збудження в ньому та перешкоджаючи доступу до них адреналіну.

      З антиагрегантів використовуються перераховані вище «Клопідогрел» і ацетилсаліцилова кислота. Потрібні такі ліки після стентування, а також після виписки пацієнта.

      Те, які засоби лікарської терапії приймати для профілактики ішемії серця, а також усі дозування підбирає лікар з урахуванням стану пацієнта, його ваги та інших параметрів.

      Важливо! Бета-адреноблокатори, що викликають зменшення кількості серцевих скорочень, небажано застосовувати у найгостріший період ішемічного ураження. Згідно з останніми дослідженнями, ліки цієї групи можуть значно підвищувати ризик виникнення кардіогенного шоку.

      Таблетки після інфаркту

      Після виписки зі стаціонару залишається високий ризик повторних нападів ішемії, оскільки на серцевому м’язі залишається рубець. Медикаментозна дія при інфаркті міокарда продовжується і надалі.

      Показана довічна дієта, обмеження деяких видів активності, довічний прийом лікарських засобів, щоб людина не змогла довести себе до нового нападу. Найчастіше ці препарати призначають пацієнтам у формі таблеток для зручності застосування.

      Список ліків для профілактики рецидивів ураження серця:

      1. Антиагреганти, таблетки Клопідогрелу та «Аспірину», які не дозволяють формуватися тромбу. Эти вещества обязательны также после стентирования.
      2. Бета-блокаторы. Для профилактики инсульта и инфаркта хорошо подходят «Бисопролол», «Метопролол», «Карведилол». Они хорошо улучшают выживаемость пациентов.
      3. Статины. Терапия статинами позволяет ослабить синтез холестерина и уменьшить рост атеросклеротических бляшек, в результате приостанавливается прогрессирование атеросклероза, который ухудшает прогноз для пациента. В эту группу входят медикаменты четырех поколений. Первое поколение включает таблетки «Симвастатин», «Правастатин», «Ловастатин», второе — «Флувастатин», третье — «Аторвастатин» и «Церивастатин», четвертое — «Розувастатин», «Питавастатин».
      4. Полиненасыщенные длинноцепочечные омега 3-жирные кислоты. Потребление 2–4 г в сутки способно значительно уменьшить смертность.
      5. Антикоагулянты. «Гепарин» и его производные назаначают пациентам, перенесшим сердечный приступ, или с риском его развития на фоне нестабильной стенокардии.
      6. Ингибиторы АПФ. К этой группе относят «Каптоприл», «Эналаприл», «Изиноприл», «Фозиноприл». Эти лекарства блокируют ангиотензинпревращающий фермент, способствующий образованию гормона ангиотензин-II, который обладает свойством суживать сосуды. Ингибиторы АПФ замедляют также распад веществ, обладающих сосудорасширяющими свойствами. Достигается понижение артериального давления, и соответственно, риска возникновения ишемического поражения сердца.

      Важно! Все таблетки, какие назначает врач, и которые предлагает фармакология, нельзя самостоятельно отменять. Пожизненный прием обусловлен их симптоматическим воздействием и отсутствием эффекта накопления. Пропуск принятия таблеток приведет к развитию ишемии.

      Народные средства от инфаркта миокарда

      Рецепты народной медицины, применяемые для улучшения работы сердца после инфаркта миокарда, отличаются многообразием. Используются ягоды, травы, соки овощей и фруктов. Некоторые из этих веществ обладают выраженными эффектами. Поэтому использование народных средств должно быть осторожным, только после консультации врача. При лечении народными рецептами необходимо соблюдать некоторые принципы:

      1. Прием трав не отменяет таблеток, назначенных кардиологом.
      2. При подозрении аллергии на какой-либо растительный компонент, его необходимо исключить.
      3. Принятие средств народной медицины не должно замещать основную терапию в острый период заболевания.

      В таблице приведены некоторые распространенные лекарственные травы и производимые ими эффекты.

      Джерела:

      http://cardiograf.com/terapiya/medikamentoznoe/lechenie-infarkta-miokarda-preparaty.html

      http://studfiles.net/preview/1785033/page:100/

      http://1000sovetov.ru/article_preparaty-dlya-lecheniya-infarkta-miokarda