Інфаркт міокарда правого шлуночка екг Особливості інфаркту міокарда правого шлуночка Як самостійне захворювання інфаркт правого шлуночка зустрічається рідко. Як правило,…

Інфаркт міокарда правого шлуночка екг

Як самостійне захворювання на інфаркт правого шлуночка зустрічається рідко. Як правило, ця патологія вражає лівий та правий шлуночки.

Згідно з медичною статистикою, інфаркт міокарда правого шлуночка (ІМПЗ) діагностується не більше ніж у 20% випадків серцево-судинних патологій. Людині, якій поставлений такий діагноз, потрібне оперативне надання медичної допомоги. Відсутність її загрожує багатьма серйозними ускладненнями і навіть смертю.

Правий шлуночок – область серця, що є м’язовою камерою з щільними стінками. Відповідає за перенесення крові з вен у лівий шлуночок та легені. Збої в роботі даного відділу негативно впливають на легеневу систему і спричиняють серцеву недостатність лівого шлуночка.

При задньодіафрагмальній формі патології спочатку уражається задня стінка лівого шлуночка. Це спричиняє ураження задньої стінки правого шлуночка. Прогресування інфаркту призводить до закупорки судин, на місці яких формується ішемічна ділянка.

Ненадання кваліфікованої терапії небезпечне тим, що уражена область піддається некрозу.

Якщо в процесі ушкоджуються атріальний, синоатріальний, атріовезікулярний вузли (ізольований інфаркт міокарда), то у інфарктників спостерігаються також аритмія та інші ускладнення, наприклад, фібриляції передсердь.

Факторів, які сприяють виникненню інфаркту міокарда правого шлуночка, кілька. Насамперед, до них можна віднести такі:

• зміни атеросклеротичного характеру в області правої коронарної артерії;
• ішемія відділів серця, розташованих праворуч;
• некроз правостороннього шлуночка.

Оскільки правий шлуночок не здатний підвищувати ударний об’єм крові у міру зростання припливу крові, найяскравішою клінічною ознакою серцево-судинної патології є сильно збільшені шийні вени під час вдиху (синдром Куссмаулі). Через це відбувається застій крові у великому колі кровообігу. У деяких випадках рівень артеріального тиску дорівнює тиску в області передсердя.

Для інфаркту міокарда правого шлуночка характерна певна симптоматика. Підозра на патологію повинна викликати:

• задишка, яку провокує нестача кисню, що надходить у кров;
• тривалий больовий синдром у грудині (тривалістю до 15 хвилин);
• непритомні стани, запаморочення, спричинені зниженим тиском та недостатньою кількістю крові, що надходить у мозок;
• помутнена свідомість, сонливість, погіршення процесу мислення, млявість або агресія;
• порушення кровопостачання нирок і, відповідно, зменшення кількості виділяється урини в сукупності з гіпотензією;
• синюшність певних ділянок шкірного покриву, рук, ніг через дефіцит кисню.

Якщо некроз охоплює значну площу, не тільки зону правого шлуночка, у людини різко знижується тиск, з’являються набряки.

Які методи діагностики використовуються

Призначенню адекватної терапії передує ретельне фізикальне та інструментальне дослідження.

>

Під фізикальним обстеженням розуміють комплекс діагностичних заходів, що включають огляд, пальпацію та інші заходи, що здійснюються безпосередньо лікарем. Фахівця мають цікавити певні симптоми:

1. Інспіраторне набухання вен, розташованих на шиї. У здорової людини при вдиху вони повинні не набухати, а спадати, тому що кров вільно надходить у легені. li>Патологічний III серця при прослуховуванні нижньої третини грудини. При дослідженні можна також помітити систолічний шум тристулкового клапана.
2. Ознаки застою крові гострої лівошлуночкової недостатності.
3. Артеріальна гіпотонія, пов’язана зі зниженням систолічної функції правого шлуночка, зменшенням переднавантаження лівого шлуночка, брадіаритмією. /li>
4. Зниження артеріального пульсу. Під час вдиху показники систолічного артеріального тиску — 10-12 рт.ст. і вище (парадоксальний артеріальний пульс).
5. Порушення серцевого ритму, фібриляція передсердь, АВ-блокада.

Найбільш точним методом інструментальної діагностики, що підтверджує або спростовує інфаркт правого шлуночка , є електрокардіограма з відведенням у зоні грудей Ця процедура дозволяє отримати найбільш повну інформацію про стадії хвороби та осередок ураження.

При цьому відведення V3R-V6R мають бути зняті вже в перші години прояву хвороби. Для встановлення діагнозу «інфаркт правого шлуночка» стандартна ЕКГ не може бути підставою, особливо при підозрі на задньодіафрагмальний та задньобазальний інфаркт міокарда.

На праву сторону грудної клітки пацієнта накладаються електроди, що мають відповідні номери – від 3 до 6. ЕКГ при інфаркті правого шлуночка (з відведенням) дозволяє виявити наступні зміни:

1. Вигляд ураження м’язової тканини ( некроз, ушкодження, ішемія). Підвищення патологічного зубця Q позначає некроз, зміщення, опуклість сегмента ST – пошкодження, специфічні зміни зубця Т – ішемію. Чим сильніша поразка, тим нижче зубець R і глибший Q зубець. >
2. Стадію захворювання (пошкодження, підгостра, гостра, рубцева).

Нерідко призначається ЕхоКГ – електрокардіографія, що відноситься до методу УЗД. За допомогою даного методу можна відстежити всі функціональні та морфологічні зміни серця та клапанного складу. Процедура проводиться у доплерівському та двомірному режимах. При цьому лікар звертає увагу на обсяг крові, що викидається, розширення досліджуваного відділу, ритмічність руху стінок та інше.

Ще одним інформативним методом діагностики є коронароангіографія, завдяки якій можна виявити стеноз коронарних артерій.

Якщо діагноз інфаркт правого шлуночка підтверджується інструментальними методами дослідження, хворому негайно призначається відповідне лікування.

Особливості терапії

У кожному конкретному випадку лікування призначається індивідуально виходячи з того, як почувається пацієнт, його вік, наявність у нього хронічних хвороб.

Артеріальна гіпотонія вимагає введення пацієнту лікувального розчину, наприклад, хлориду натрію, реополіглюкіну. Завдання цих препаратів полягає у підвищенні циркуляції крові, нормалізації стану хворого, усунення симптомів.

За допомогою цих препаратів можна стабілізувати тиск, відновити об’єм крові у шлуночку. У разі їх недостатньої ефективності та неадекватної гемодинаміки призначаються добутамін або допамін.

Спеціальна корекція атропіном або тимчасова кардіостимуляція (якщо до прийому атропіну є протипоказання) є доцільною при аритмії.

Інгібітори АГТФ дозволяють усунути симптоми серцевої недостатності і також можуть використовуватися за призначенням лікаря.

Читати також: Формулювання діагнозу інфаркт міокарда

При важких стадіях патології показані тромболітична терапія, електрокардіостимулятори, але зазвичай достатніми заходами є нормалізація обсягу циркулюючої крові (ОЦК) та забезпечення необхідного рівня тиску при наповненні правого шлуночка.

Усунути гемодинамічні наслідки допомагають додаткові терапевтичні заходи. Прийнятних значень показники венозного тиску досягають у разі поліпшення стану пацієнта. Такий ефект досягається завдяки неухильному дотриманню принципів лікування, прийому відповідних препаратів, якісному догляду за хворим.

Комплекс заходів при лікуванні інфаркту правого шлуночка характеризується такими заходами, як:

контроль над ЧСС;
• застосування ноотропів;
• реперфузійне лікування.

Важливо врахувати, що при лікуванні інфаркту міокарда правого шлуночка не призначаються нітратні (зокрема, нітрогліцерин) та сечогінні засоби. Ішемічна патологія призводить до підвищеної чутливості області, що зазнала поразки, дані ліки сприяють додатковим навантаженням на зону правого шлуночка.

При інфаркті міокарда правого шлуночка протипоказані знеболювальні засоби (анальгетики). Вони сприяють звуження судин, а це при ІМПЗ є протипоказанням. За необхідності їх замінюють препаратами аналогічного спектра дії.

Лікування в клініці та неухильне дотримання всіх рекомендацій лікаря є гарантією одужання, нормалізації діяльності правого шлуночка поліпшення стану хворого після перенесеного інфаркту.

Однак не виключені ускладнення, гостра серцева недостатність є одним із найсерйозніших наслідків.

Після лікування інфаркту правошлуночкової локалізації у стаціонарі хворому чекає тривалий процес відновлення, який включає наступні заходи:

строга дієта;
• корекція можливих ускладнень, дисліпідемій (лікарська реабілітація);
• обмеження фізичних навантажень;
• ЛФК;
• відмова від шкідливих звичок;
• робота з психологом.

А перші дні після інфаркту хворому показано постільний режим. Присідати в ліжку дозволяється не раніше, ніж на 4-й день, вставати та ходити – на 7-11-й.

Реабілітаційний період триває щонайменше півроку, терміни встановлюються спеціалістом в індивідуальному порядку.

Обов’язково контролювати артеріальний тиск, намагатися не допускати підвищення показників артеріального тиску. Адекватність організму на спортивні навантаження досягається через 1,5 тижня тренувань, спрямованих на розвиток колатерального кровообігу.

Багато пацієнтів бояться повторного інфаркту. З цієї причини доцільним є призначення психотропних препаратів.

Хорошим методом реабілітації вважається санаторно-курортне лікування. Венеричні захворювання, онкологія, психоневрологічні патології, порушення кровообігу в області мозку (важка стадія), діабет, рецидивуючий інфаркт міокарда, аневризму аорти, серця, тромбоемболічні ускладнення у хворого є протипоказаннями для лікування в санаторно-оздоровчому закладі.

Людина, яка перенесла інфаркт, вважається працездатною після проходження реабілітації протягом 4 місяців. Якщо інфарктник має ускладнення, спеціальна медична комісія встановлює йому інвалідність (II група).

Особливості інфаркту міокарда правого шлуночка

Поширення інфаркту правого шлуночка відбувається із задньої стінки лівого шлуночка на задню стінку правого, і як результат – уражаються обидві камери. У результаті, як би дивно це не здалося, так формуються основні симптоми саме правошлуночкової недостатності. >

• синоатріальний (синусно-передсердний);
• атріальний;
• атріовезікулярний.

Пошкодження цих вузлів відображаються на роботі серця, викликаючи аритмічні розлади. До факторів, які сприяють виникненню такого інфаркту, можна віднести такі:

некроз правостороннього шлуночка;
• ішемія відділів серця, що знаходяться на правій стороні;
• зміни атеросклеротичного характеру в області правої коронарної артерії через те, що судини закупорюються, починає формуватися ділянка гострої ішемії, яка, якщо не почати її вчасно лікувати, переходить у зону некрозу.

При даному інфаркті можна відстежити певні симптоми, які і повинні викликати підозру на появу патології:

• задишка через нестачу кисню, що надходить у кров;
• тривала, до 15 хвилин, біль у грудній клітці; li>порушення кровопостачання нирок;
• через дефіцит кисню можуть синіти до диагностика захворювання за допомогою ретельного дослідження (фізикальне та інструментальне), перш ніж ставиться остаточний діагноз.

  Фізикальне обстеження включає огляд, пальпацію та інші заходи, які проводить лікар. Фахівця при цьому цікавлять такі симптоми:

  1. Чи є у хворого синдром Куссмауля — сильно випинаються вени на шиї, що пов’язано з надмірним накопиченням крові в артеріях та венах. Найсильніше вени стирчать під час вдиху, тому що в цей момент має значення не тільки їх переповнення кров’ю, а й тиск у грудній клітці. через гостру правошлуночкову недостатність.
  2. Ознаки застою крові.
  3. Зниження артеріального пульсу.
  4. Артеріальна гіпотонія, пов’язана з тим, що знижується систолічна функція правого шлуночка.

  li>

  5. Синусова брадикардія, фібриляція передсердь та AV-блокада.

  Найбільш ефективним методом вважається електрокардіограма з відведенням у зоні грудей – вона дає точну інформацію для підтвердження або спростування цього діагнозу.

• /p>

  Провести цю процедуру важливо ще в перші години прояву інфаркту. Для цього на праву сторону грудей пацієнта накладаються спеціальні електроди, на яких є номери з 3 до 6. ЕКГ з відведенням дозволяє побачити такі зміни:

  1. Як уражена м’язова тканина. Підвищення патологічного зубця говорить про некрозу, усунення або опуклість сегмента ST – ушкодження, а зміни зубця Т – ішемії.
  2. Глибину ураження міокарда. розташування та обсяг інфаркту.
  3. Стадію захворювання.

  Одним з методів діагностики є ехокардіограма (ЕхоКГ), яка відноситься до методу УЗД. З її допомогою можна побачити всі функціональні та морфологічні зміни серця та клапанного складу. При проведенні процедури лікар дивиться на такі структурні зміни:

  • розширився правий шлуночок;
  • правильно рухаються стінки (задня, бічна та передня);
  • чи не знизився об’єм крові, що викидається;
  • чи не з’явилися зміни в міжшлуночковій перегородці.

  У представленому відеоролику Ви зможете побачити, як на моніторі відображається інфаркт міокарда правого шлуночка , а також на які ознаки слід звернути увагу.

  Читати також: Сестринський догляд при інфаркті міокарда

  Також з методів використовується коронароангіографія, яка дає можливість виявити стенози коронарних артерій.

  Можливі ускладнення та наслідки

  Найважче ускладнення – гостра серцева недостатність. Існує 4 класи прояви недостатності зі способами їх лікування:

  1. 1-й клас – відсутні хрипи та «ритм галопу» у легенях (патологічний ІІІ тон серця). Виникає у 40-50% хворих, а смертність при першому класі становить 10%. ». На 2-му класі хворіють 30-40% людей, а рівень смертності – 20%. . Хворіють 10-15% людей, а смертність – 40%. 4-й клас – з’являються симптоми кардіогенного шоку (гостра лівошлуночкова недостатність крайньої тяжкості). Переносять це 5-20% пацієнтів, а смертність досягає до 90%.

  Перша допомога при нападі

  При інфаркті допомогу треба надавати якнайшвидше. Всі проведені заходи повинні бути спрямовані на усунення болю, організацію для хворого умов повного спокою, поліпшення кровотоку та скоротливої ​​діяльності міокарда, попередження порушень ритму серця, корекцію електролітної та кислотно-лужної рівноваги, а також запобігання розширенню площі ураження інфарктом.

  Невідкладну допомогу насамперед надає бригада швидкої медичної допомоги, яка приїхала до хворого. Вони здійснюють усунення болю, набряку легенів, гіпертонічного кризу, пароксизмальної тахікардії. Также при необходимости проводятся реанимационные мероприятия – введение адреналина, непрямой массаж сердца и искусственное дыхание.

  После доставки больного в больницу им начинает заниматься специализированная кардиологическая бригада. Она регистрирует ЭКГ, проводит неотложную терапию нарушений ритма сердца, транспортирует в кардиологическое отделение.

  Назначается постельный режим, при котором нельзя поворачиваться на бок. Вводятся обезболивающие препараты внутривенно или внутримышечно, например, 2 мл 50-процентного раствора анальгина, 2 мл 2-процентного раствора папаверина, 1 мл 1-процентного раствора димедрола. Одновременно с антиангинальными лекарствами больному назначаются коронаролитические средства – препараты для расширения сосудов, которые делятся на несколько групп:

  1. К 1-й группе относятся нитраты со спазмолитическим действием, которые могут до определённого уровня уменьшать работу сердца. Делятся на препараты быстрого и пролонгированного действия.
  2. Препараты 2-й группы способны увеличивать коронарный кровоток без существенного повышения потребности миокарда в кислороде.
  3. 3-я группа препаратов обладает коронарорасширяющим действием и может уменьшать потребность миокарда в кислороде.

  Для предупреждения аритмии используют препараты солей калия и поляризующий раствор. А вот лечение кардиогенного шока является задачей трудновыполнимой.

  Также к неотложной помощи относится оксигенотерапия – лечение кислородом. Для этого используют носовые катетеры или маски наркозного аппарата.

  Лечение традиционными способами

  Основное, что стараются сделать при подборе лечения инфаркта миокарда правого желудочка – это устранить гемодинамические последствия:

  • проводится диагностика инфаркта;
  • возобновляется ток крови – реперфузия;
  • снижается нагрузка на сердце;
  • непрекращающееся наблюдение за частотой сердечных сокращений;
  • при помощи препаратов инотропной группы поддерживается необходимый выброс сердца.

  А препараты, которые резко сужают сосуды, не используют вовсе. Всё дело в том, что под действием таких препаратов в лёгочном круге кровообращения резко подскакивает давление, что даёт перенагрузку на и так травмированный желудочек.

  Для терапии заболевания также используется специальный раствор, который восстанавливает объем циркулирующей крови и избавляет от чрезмерно пониженного артериального давления. Вводят раствор постепенно, чтобы видеть изменения гемодинамики пациента. Делается это для достижения центрального венозного давления (15 мм рт. ст.).

  Если это мероприятие ожидаемых результатов не дало, то пытаются повысить силу мышечных сокращений при помощи препаратов – Добутамина и Допамина.

  Если лекарственная терапия не помогла, то прибегают к хирургическому вмешательству. Чаще всего это баллонная ангиопластика (процедура, с помощью которой восстанавливается проходимость в сосудах нижних конечностей).

  Народные средства

  Народные методы не являются панацеей от проблемы. Это всего лишь вспомогательный вариант борьбы с болезнью, и обращение к врачу является обязательным:

  1. Травяной сбор – пустырник, корень валерианы и плоды тмина смешивают и заливают 200 г кипятка. После этого на четверть часа ставят на водяную баню и настаивают ещё 30-35 минут. Отвар процеживают, отжимают и принимают на ночь по одному стакану.
  2. Укроп и липа. Поровну смешиваются плоды укропа, календула, боярышник, цветки липы и солома овса. Получается две чайные ложки смеси, которые заливают 300 г кипятка, ставят в тёплое место на 2-2,5 часа, после этого процеживают и принимают по половине столовой ложки 3 раза в день.
  3. Шишки хмеля, траву валерианы, тысячелистника, кукурузные рыльца и листья мелиссы смешивают в разных количествах (по 20 г). 2 столовые ложки смеси залить одним стаканом кипятка и настоять на водяной бане. Принимается настой утром по половине стакана.

  Постинфарктный период

  После лечения пациенту предстоит очень долгий период реабилитации, в который входят следующие мероприятия:

  В первые дни больному показан строго постельный режим. Садиться можно не ранее, чем на 4-й день, а начинать двигаться – на 7-11. Срок восстановления у каждого индивидуальный, но в среднем около полугода. Крайне важно контролировать артериальное давление.

  Хорошим методом считается санаторно-курортное лечение. Трудоспособным человек вновь становится ориентировочно через 4 месяца после перенесенного приступа. Если возникли осложнения, то человеку присваивается ІІ степень инвалидности.

  Профилактика инфаркта

  Самое главное – это вести здоровый образ жизни, бросить вредные привычки, умеренно заниматься спортом и держать под контролем вес тела. Конечно, важное значение имеет правильное питание. В рацион включаются овощи и зелень, корнеплоды и рыба с мясом. Исключается соленая пища, контролируется давление, уровень сахара и холестерина.

  Если вдруг неожиданно начался приступ, то надо лечь, принять таблетку Аспирина. Также можно выпить Корвалол или Валокордин.

  Читать также: Как питаться после инфаркта миокарда

  Если больной пройдёт полностью лечение в больнице с неукоснительным соблюдением всех показаний и инструкций врача, то это даст ему гарантию полнейшего выздоровления, нормализует работу правого желудочка и улучшит само состояние пациента, который перенёс инфаркт рассматриваемого типа.

  Инфаркт миокарда правого желудочка: чем отличается и какой прогноз?

  Острый инфаркт миокарда (ИМ) правого желудочка (ПЖ) без вовлечения других отделов сердца (изолированная форма) — довольно редкое явление среди патологий кардиоваскулярной системы. Чаще всего он возникает одновременно с ИМ левого желудочка (ЛЖ), и это условие существенно ухудшает прогноз заболевания.

  Главная причина и механизм развития ИМ ПЖ такая же, как и у инфаркта другой локализации – атеросклероз, окклюзия просвета сосуда тромбом или разросшейся бляшкой, и некроз ишемизированной ткани.

  Это заболевание является проблематичным для диагностики, поскольку отличается симптоматикой от классических проявлений инфаркта, а также требует аккуратного и взвешенного назначения терапии.

  Особенности инфаркта правого желудочка: анатомия и физиология процесса

  Правый желудочек (ПЖ) — это камера сердца с тонкой стенкой, которая через легочные артерии выталкивает венозную, обедненную кислородом кровь в легкие. ПЖ вследствие этого работает в условиях гипоксии и низкого давления. Он кровоснабжается и в систолу, и в диастолу, а способность извлекать кислород растет при стрессе. Все эти факторы делают ПЖ более устойчивым к развитию инфаркта миокарда, по сравнению с левым желудочком. Тем не менее он не защищен от негативного влияния атеросклероза.

  Изолированный ИМ возникает, когда тромбируются или критически сужаются терминальные (конечные) веточки правой венечной артерии. Крупноочаговый инфаркт миокарда левого желудочка может переходить на ПЖ, при этом поражается вся задняя стенка сердца. Это часто является причиной возникновения гастралгической клиники ОИМ, характерной болью в животе, рвотой и тошнотой.

  При нарушении питания миокарда ПЖ, изменяются условия работы проводящей системы сердца (ее узлов, генерирующих электрические импульсы), что неизбежно приводит к развитию аритмии, с особенно опасными формами – фибрилляцией предсердий, синусовой брадикардией и атриовентрикулярной блокадой.

  Отличия в клинической картине и диагностическом процессе от других форм

  Инфаркт правого желудочка случается примерно у 30% пациентов с нижнезадним (диафрагмальным) ИМ ЛЖ. Изолированный ИМ ПЖ встречается значительно реже, всего у 10%.

  При снижении сократимости ПЖ из-за его некроза, нарастают симптомы острой правожелудочковой сердечной недостаточности. Это главная черта ИМ ПЖ, отличающая его от левостороннего ИМ– отсутствие застоя крови и накопления жидкости в малом круге кровообращения (легких) и низкое давление.

  Инфаркт правого желудочка на ЭКГ — это подъем сегмента ST в нижних грудных отведениях (V3R и V4R) выше изолинии, который должен оцениваться у всех пациентов с ОИМ и стенокардией. Также золотым стандартом остается измерение содержания сердечных ферментов и факторов некроза миокарда в сыворотке крови.

  Основные клинические признаки ИМ ПЖ:

  • Набухание яремных (шейных) вен на вдохе. У здорового человека
  • Низкое артериальное давление, которое проявляется слабостью, головокружением, тошнотой.
  • Увеличение печени. Ее капсула растягивается повышенным объёмом крови, проходящей через нее, и вызывает боль, например, как при беге или интенсивной нагрузке.
  • Накопление жидкости в брюшной полости.
  • Отечность нижних конечностей, поднимающаяся верх от лодыжек к животу, которые, при прогрессировании ИМ, превращаются в анасарку (отек всего тела).
  • Перебои в работе сердца при поражении проводящей системы. Симптоматика разнится от снижения ЧСС и головокружения до потери сознания вследствие фибрилляции предсердий.
  • Боли в области сердца с иррадиацией, характерные для инфаркта в целом также возникают при ИМ ПЖ. Однако в определенных условиях, таких как пожилой возраст, сахарный диабет, симптомов может не быть вовсе (безболевая форма). В этих случаях часто обнаруживают рубцовые изменения на контрольной кардиографии.

  Прогноз пациента и нюансы реабилитации

  Прогноз на здоровье и жизнь пациента зависит от умения врача распознать симптоматику и патологические изменения на электрокардиограмме поставить диагноз и назначить правильное лечение.

  Особенностью ИМ ПЖ является тот факт, что нитраты (нитроглицерин) строго противопоказаны для самостоятельного приема и требует тщательного наблюдения пациента при назначении в условиях стационара. Морфин также не подходит для обезболивания, и применяется только при острой необходимости, поскольку расширяет сосуды и приводит к понижению артериального давления и нарушению гемодинамики.

  Основным заданием терапии является умеренное снижение нагрузки на правый желудочек, а также контроль ЧСС, ритмичности сердечных сокращений и регуляция низкого артериального давления путем внутривенного капельного введения физраствора и других, восстанавливающих недостающий объём крови препаратов (реополиглюкин, реосорбилакт, стирофундин).

  Процесс лечения контролируется с помощью ЭхоКГ и ЭКГ. Для пациента важно сохранять покой, поскольку лишние движения, даже такие, как переход из горизонтального положения в вертикальное при вставании с постели, нагружают сердце и могут привести к усугублению состояния.

  Еще одним нюансом восстановления после перенесенного инфаркта является предпочтение медикаментозному лечению, поскольку инвазивные вмешательства и исследования могут дестабилизировать работу сердечнососудистой системы больного. При своевременном назначении тромболитиков, операция может не понадобиться.

  Последствием трансмурального инфаркта правого желудочка часто является аритмия, которая требует контроля в восстановительном периоде, регулярного проведения электрокардиографии и назначения антиаритмических препаратов.

  Клиника инфаркта миокарда правого желудочка может характеризоваться нетипичной для ИМ симптоматикой, поэтому требует внимательного отношения со стороны как врача, так и самого больного. Острый и постинфарктный периоды должны протекать наиболее щадяще, учитывая склонность к дестабилизации артериального давления.

  Рекомендации по постинфарктному периоду включают регулярный электрокардиографический контроль, коррекция образа жизни и прием препаратов, регулирующих ритм сердца.

  Для подготовки материала использовались следующие источники информации.

  Джерела:

  http://kardiopuls.ru/bolezni/razryv/infarkt-pravogo-zheludochka/

  http://serdce.biz/zabolevaniya/ibs/miokarda/infarkt-miokarda-pravogo-zheludochka.html

  http://cardiograf.com/ibs/nekroz/infarkt-pravogo-zheludochka.html